Щодо протидії торгівлі людьми

Щодо протидії торгівлі людьми

У 2013 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми, зазначивши, що в цей день необхідно підвищувати рівень поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми і привертати увагу до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочувати людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

Реалізація особистих прав людини, гарантування права на життя і здоров’я, на вільний особистий розвиток є одними з головних завдань правової соціальної держави, якою проголошена Україна.

Боротьба з торгівлею людьми є одним із пріоритетних напрямів діяльності Уряду України у сфері захисту прав людини. Верховна Рада України 20 вересня 2011 року ухвалила Закон України «Про протидію торгівлі людьми», в якому визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми. Торгівля людьми карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від  якої потерпають чоловіки, жінки та діти, та яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Маніпулюючи бажаннями та намірами людей, їх ошукують та експлуатують.

Bідповідно до законодавства, торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Метою торгівлі людьми може бути:

– трудова експлуатація;

– сексуальна експлуатація, використання у проституції та порнобізнесі;

– примусове жебрацтво;

– примусове втягнення у злочинну діяльність;

– примусове вилучення органів;

– продаж дитини;

– сурогатне материнство.